Григорій Суркіс: "Я лишаюся оптимістом"
Одразу після закінчення засідання Виконкому УЄФА в Бухаресті, керівник Інформаційного центру «Україна-2012» Олександр Гливинський узяв інтерв’ю у президента Федерації футболу України Григорія Суркіса. Глава ФФУ поділився своїми враженнями від вердикту УЄФА, а також закликав українські міста прогресувати не лише на папері.
– Пане Суркіс, рішення Виконкому Вас засмутило?
– Я повністю задоволений результатами сьогоднішнього засідання. Чому? Поясню, могло бути гірше. Ні для кого немає сумніву, що Україна намагається зробити все можливе від себе, для того, щоби бути в повній мірі готовою приймати ЄВРО-2012. До турніру залишаються ще довгі, як комусь може здатися, три роки. Але цей термін недостатній для того, щоби побудувати аеропорти, смуги, зробити всі належні кроки для того, щоб вдосконалити готельну сферу, звести готелі, реконструювати і зробити багато чого іншого. Але я переконаний у тому, що на сьогодні УЄФА дає нам перш за все можливість надолужити той час, який ми втратили і відповісти чи спроможні ми за півроку довести УЄФА , що ми не лише бажаємо євро і говоримо про це, а ми, справді, будуємо, реконструюємо і модернізуємо. І ми знаємо, як впоратися з цими завданнями.
Завданнями дуже потужними, завданнями, які слід виконати не лише для ЄВРО-2012, а для суспільства, для громадян кожного міста, де питання інфраструктури є актуальними. Це найбільш важливе, оскільки турнір – це короткочасне дійство: мине місяць, а потім будуть роки, десятиріччя використання цієї інфраструктури для потреб мешканців міст, а також громадян усієї країни і її гостей. Тому я впевнений, що зараз є і час, і можливість продемонструвати, що ми не лише говоримо, що ми не лише обіцяємо, а що ми ґрунтовно готуємося до випробування України на міцність, міцність обіцянок, гарантій, зобов’язань. Я лишаюся оптимістом.
Скажу вам відверто, що різні були думки у членів виконкому, вони були гірші за те рішення, яке сьогодні винесено. Але потрібно сказати про мудрість і терпимість людей, які сьогодні, турбуючись про зміцнення позицій футболу на теренах Європи, мають перш за все думати не лише про фінансову складову турніру і стандарти якості, а ще й, керуючись першими двома завданнями, не допустити нічого такого, що могло б погіршити імідж УЄФА. Тому, я переконаний, що сьогоднішнє рішення мудре і воно може забезпечити всі ці три складові. Це головне.
– Зараз між містами вже немає конкуренції, але постає питання: буде три міста чи одне? Яку динаміку необхідно показати містам, щоби підтвердити свій статус, щоб ми в форматі «4х4» прийняли ЄВРО?
– Коли на засіданні виконкому я викладав свою точку зору, то зосередив увагу колег саме на паритетності, тому що розчарування мільйонів наших співгромадян, якби сьогоднішнє рішення було б іншим, на мій погляд, могло б обернутися трагедією. Я не перебільшую: апатія, розчарування. Все це для нас, на тлі триваючої економічної кризи – катастрофа. Але, ми маємо сьогодні те, що маємо. Ми маємо рішення, ми маємо допомогу експертів, які впродовж цих шести місяців можуть скоординувати нас на шляху до прогресу, який демонструватиметься не лише на папері. Йдеться про проектні рішення, про гарантії фінансування, роботи, які мають розпочатися в кожному аеропорту.
Це – покращення готельної інфраструктури, це – покращення стану наземного транспорту тощо. Але, ще раз кажу, я лишаюся оптимістом, бо якщо буду песимістом, то не варто жити. Сьогодні необхідно зробити все належне для того, щоби досягти як консолідації суспільства, так і консолідації міських громад. Щоби можновладці зробили все можливе для того, аби мобілізувати фінансовий, технологічний ресурс і людські можливості з однією метою – покращити стан підготовки до ЄВРО-2012. Це головне,цим ми і будемо перейматися.
– Які слова підтримки для Дніпропетровська і Одеси ви б знайшли, чи може це будуть якісь інші слова – не на підтримку?
– Ви знаєте, я не можу навіть уявити, що потрібно сказати тим людям, які, безумовно, доклали багато зусиль для того, щоби стати, не просто кандидатами, а приймаючими містами. Але це життя. Це, як кажуть французи, «се ля ві».
– А ви вважаєте, вони зробили все, що могли, чи може в чомусь помилилися?
– Знаєте, багато чого не залежало саме від дніпропетровців, зокрема, майнова суперечка навколо «Дніпроавіа»: невирішеність цього питання не дала можливості продемонструвати підготовку Дніпропетровська в аспекті реконструкції цього аеропорту, будівництва нового терміналу. Це все разом не дало можливості пану Куліченку, якого я дуже поважаю, який жив цим проектом 24 години на добу, довести готовність міста експертам. Більш того, Іван Іванович та голова регіональної федерації футболу пан Павелко сьогодні перебувають у Бухаресті, дуже переймаються цим питанням.
Ви знаєте, я щасливий, бо я не вирішую сьогодні, які міста кращі, які гірші, бо це як палець собі на руці взяти і відрізати. Всі міста для мене рідні й близькі, це наші українські міста. Було б бажано, щоби було шість міст, але це неможливо. В Польщі на сьогодні те ж саме коїться, я впевнений, що пан Лято, як і представники Хожува й Кракова, також збентежені таким рішенням УЄФА. Але життя не припиняється, і я впевнений, що ті люди, котрі зараз займаються цими містами, будуть і надалі працювати спільно з центральною владою, з громадами, продовжуватимуть цю співпрацю. Більше того, Дніпропетровськ, що розташований якраз між Харковом і Донецьком, впевнений, протягне руку допомоги сусідам, зокрема – і в готельній сфері.
Я впевнений, що в Дніпропетровську буде і аеропорт, більше того, не маю сумнівів, що пан Коломойський, котрий переймається цим питанням, спроможний був побудувати аеропорт, якби йому дали таку можливість. Причому він ні в кого нічого не просив, не просив ніяких коштів, а просив одного – вирішення питання приватизації комплексу – і все! Але питання було затягнуто, що й призвело до сьогоднішнього рішення. Рішення є таким, яким є , і ми маємо його поважати. Тепер ми мусимо довести, що готові впоратися зі своїми гарантіями і зобов’язаннями.
– Не забудемо й про Одесу: напередодні виконкому ходили чутки, що буцімто, Одеса – один з фаворитів.
– Ви знаєте, я вам скажу відверто, Одеса, мабуть, справді, була б сьогодні фаворитом, якщо б почала будівництво аеропорту. Якщо б у них було більше часу, можливо, так і було б, оскільки Одеса майже впоралася з підписанням контрактів з готелями, однак у них немає п’ятизіркових готелів – це теж вплинуло на рішення виконкому. Зате в них є єдиний в Україні автобан і Чорне море. Саме Чорним морем і мали б вони аргументувати своє бажання та вплинути на рішення УЄФА, але, на жаль, цього фактору було недостатньо. Скажу відверто, що мені було дуже шкода, оскільки Одеса – це моя мала батьківщина, всі мої предки – батьки, діди – з Одеси, я сам народився в Одесі, і я б дуже хотів, щоб Одеса стала приймаючим містом. Але я так зрозумів, що руки не опустяться ні у пана Гурвіца, ні у пана Куліченка, ні в міських громад Одеси та Дніпропетровська, а ми будемо їм у всьому допомагати. Я впевнений що й керівництво держави допомагатиме цим містам завершити виконання всіх, покладених на міста, завдань.
– Київ поки що не отримав підтвердження на фінальний матч, тепер найважливіше, щоби таки відстояти фінал за Україною – забезпечити «vip– зону» біля стадіону, розміщення гостей і вивести будівництво аеропорту на потрібні темпи. А решта – влаштовує експертів?
– Основною передумовою проведення фіналу є розміщення сім’ї УЄФА. А наявних нині умов недостатньо, п’ятизіркові готелі, що будуються в Києві, будуть здані в експлуатацію в 2010-2011 рр. З одного боку, це ще не пізно, а з іншого – впливає на оцінку реалістичності процесу. Щодо стадіону, то ми зараз ідемо за графіком, а в червні буде повністю узгоджена проектно-кошторисна документація, і ми вже остаточно будемо знати вартість цього проекту.
Але є питання, пов’язані з прилеглими територіями, які свого часу були роздані певним інвесторам, і ці інвестори там, як-то кажуть, і самі нічого не роблять, і іншим не дають. Це, в свою чергу, не дає можливості створити там ту інфраструктуру, яку передбачає УЄФА як вимогу проведення фіналу. А це майже 45 тис. кв. метрів території, яка повинна стати «зоною гостинності». Ось ці чинники й будуть впливати на остаточне рішення. Одначе я так розумію, що люди в міській адміністрації Києва і в державі – мудрі, і якщо в даному разі йдеться про суспільні потреби, то мають бути вирішенні всі питання, зокрема – й щодо майнових суперечок.